Лебедин

Гора Лебедин-знаходиться на території Шешорського природоохоронного науководослідного відділення Національного природного парку «Гуцульщина»,на висоті 650м над рівнем моря. Трохи нижче в урочищі розкинулось,оспіване в піснях,легендах,переказах ,відоме на всю україну: «Лебедине озеро».  Озеро, імовірно карстового походження, розташоване у центрі улоговини на висоті 630 м н.р.м., має округло-овальну форму, розміром біля 200 х 100 метрів, глибина його нікому невідома,існують гуцульські легенди,що дна взагалі в озері немає. Живлення озера атмосферне і підземне. На південному березі є досить потужне і гарно оформлене джерело прісної питтєвої води. З озера витікає струмок, який впадає у потік Коров’як – ліву притоку заповідної річки Пістиньки, яка, в свою чергу, є правою притокою Прута.
Лебедине озеро  звідусіль оточене корінним буковим лісом, за яким простягається смуга післялісових лук. На луках, особливо на південно-західному схилі часто зустрічаються заболочені місця, великі і малі болота. Дуже цінним і розмаїтим є видовий склад рослин. На приозерній ділянці зростає низка малопоширених видів, властивих Карпатським лісам, таких як первоцвіт весняний, вовчі ягоди звичайні, цирцея проміжна, папороті – багатоніжка звичайна, фегоптерис дубовий, букова папороть, пухирник ламкий. Лучна рослинність представлена типовими для Карпатських післялісових лук злаками трясункою середньою, куцоніжкою пірчастою, кострицею червоною та багатим різнотрав’ям.
На порівняно невеликій площі навколо озера зростає 16 видів рослин, які занесені до Червоної книги України: арніка гірська, астранція велика, беладонна лікарська, шафран Гейфелів, пізньоцвіт осінній, різні види родини зозулинцевих (орхірних) – билинець комариний, любка дволиста, булатка довголиста, коручка пурпурова, гніздівка звичайна та інші.
Цікавим і багатим є тваринний світ. Неподалік озера можна зустріти карпатського оленя, косулю європейську, дикого кабана, саламандру плямисту.
Озеро, болота, луки, ліс творять неповторної краси комплекс, який має винятково важливе естетичне та науково-пізнавальне значення, тому й належать до заповідної зони НПП “Гуцульщина”.